Україна хотіла б парафувати угоду про асоціацію з ЄС на саміті Україна-ЄС 19 грудня в Києві, хоча питання фіксації в ній європейської перспективи країни залишається відкритим, повідомив днями віце-прем’єр України Сергій Тігіпко. «В угоді немає чіткого формулювання, що європейці бачать Україну в ЄС. Думаю, що зможемо прописати формулювання», – сказав він журналу Economist. Про те, що ми рухаємося в Європу, каже і Президент Віктор ЯНУКОВИЧ. Його слова в цьому контексті лаконічні: «Треба парафувати». А що думають з цього приводу на Закарпатті, яке споконвічно живе в Європі й зараз із особливим напруженням слідкує за всіма євроінтеграційними процесами? 
Резюмуючи думки й висловлювання керівництва держави, в короткостроковій перспективі вступ України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану приніс би країні більше вигод, оскільки дав би змогу знизити ціну на газ, проте Київ робить вибір на користь Євросоюзу, який несе більшу вигод у середньостроковій перспективі.

Європейська перспектива чи таки перспектива членства?

Із проханням пояснити простою, зрозумілою мовою, що відбувається, «Закарпатка» звернулася до директора Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді, заступника голови громадської ради при Закарпатській ОДАСвітлани МІТРЯЄВОЇ. За словами експерта, наразі завершено перемовини на рівні переговорних команд між Україною та ЄС. Узгоджено весь текст, який стосується політичного діалогу, юстиції, внутрішніх справ, інституційної частини угоди. Але все ще триває дискусія щодо відображення в угоді європейської перспективи України. «Зазначу, що це питання із самого початку виходило за рамки мандата переговорних команд, оскільки це предмет дискусії на вищому політичному рівні між Україною та ЄС. Зазначу також, що поняття «європейська перспектива» і «перспектива членства» сприймаються як ідентичні. Але це не так. «Європейська перспектива» – це фіксація напрямку, загальне бачення цілей співробітництва з ЄС. Це не є формальною обіцянкою членства. У той же час «перспектива членства» – це політичне рішення Ради ЄС про те, що переговори  щодо вступу до ЄС розпочнуться офіційно з конкретної дати. Таким чином, сама ідея європейської перспективи дуже важлива для тексту угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вона має символічне значення, хоча згодом ухвалюватимуться додаткові політичні рішення, які визначать часові рамки подальшого руху України в цьому напрямку», – зазначила С. Мітряєва.

Також, на її думку, щодо України угода про асоціацію буде основою для підготовки країни до членства в ЄС. Але за ідеологією та змістом вона буде динамічною. Тому від формулювань угоди залежить те, як у майбутньому вона ратифікуватиметься, а це також складний процес. «Наразі важко прогнозувати, які будуть результати саміту 19 грудня, але зрозуміло, що угода про асоціацію, включно з Зоною вільної торгівлі, якщо вона буде парафована, забезпечить інтеграцію України до економіки ЄС та визначить рамкові зобов’язання, які допоможуть систематизувати співпрацю України та ЄС на всіх сек-торальних рівнях, – додала С. Мітряєва. – Додаткові аргументи на користь європейського вибору не потрібні, оскільки для України з її історією та ментальністю сама культура Європейського Союзу – абсолютно природна. Розширення сфери застосування базових принципів ЄС – загальних цінностей та економічної інтеграції – життєво важливим і для ЄС, оскільки розширення даної сфери на Україну робить місце ЄС у глобальному світі безпечнішим, а сам ЄС вагомішим і сильнішим. А з ним і Україну.

Топчемося на місці?

Соціолог, науковець УжНУ, громадський діяч Федір ШАНДОР вважає, що Україні краще там, де вона жила завжди – в Європі. «Тут ми знаходилися споконвіку географічно, історично, ментально. У нас всі формуючі сили завжди були європейські. Тому ми вимушені жити в Європі, бо інакше Україна просто розвалиться на частини…

Куди рухається Україна саме зараз – в проросійський союз чи європейський? Як на мене, то ми нікуди не рухаємося, ми топчемося на місці, й насамперед тому, що боїмося Росії, боїмося, що нам відключать газ. Але подумайте – кому Росія те паливо буде продавати? Мусить помпувати, бо нікуди не дінеться, і зрештою буде навіть у борг продавати, аби лише брали. Я вважаю, що зараз, коли Європа нарешті зробила крок назустріч Україні, треба хапатися за це і робити все можливе в цьому напрямку».

Закарпатці найкраще знають, що це таке – бути в Європі

Михайло БІДЗІЛЯ, заступник директора Інституту транскордонного співробітництва, місто Ужгород: «У контексті розмови про те, куди ж таки рухатися нашій державі, я би сказав, що однозначно – з точки зору ЄС Україна становить високу зацікавленість для іноземного капіталу. У цьому є певні ризики, мені це можуть закинути, і я з цим можу погодитися. Але не треба забувати, що європейський бізнес в Україні – з огляду на вигідність географічного положення, наявність багатих природних ресурсів, потенціал належно підготовлених фахівців – це ще й величезні можливості саме для нашого народу. Відповідно, замикаю коло: якщо у нас працюватиме іноземний бізнес, то для тих же висококваліфікованих кадрів це можливість залишитися з родинами в рідній країні, а не їхати за кордон на заробітки, поневірятися світами в пошуках кращої долі.

Гадаю, що найменше переконувати у важливості євроінтеграції слід закарпатців. Ми як полінаціональна область споконвічно – навіть попри шенгенські завіси – практично співіснуємо і в Україні, і в Європі. Для закарпатців це питання – ствердження де-юре того, що у нас – де-факто».

Наталія ПЕТЕРВАРІ